Нав'язливий страх темряви (ніктофобія) ‒ це один з так званих вікових страхів. На жаль, думки малюків не завжди райдужні, а їхні емоції позитивні. Перебуваючи в світі дорослих, і вбираючи в себе, як губка, переживання, настрої і почуття батьків, діти не можуть знайти пояснення всьому цьому. В результаті, завдяки великій фантазії та іншим висновкам, у малюків можуть формуватися несвідомі страхи, в тому числі, і страх темряви.
Як свідчить статистика, до нього схильні близько 90% дітей у віці від 2 до 10 років. А приблизно 10% жителів нашої землі бояться темряви і в дорослому віці. Чому дитина боїться темряви, і як вчинити батькам, щоб максимально захистити її від формування цього страху ‒ саме про це і піде мова в нашій статті.
Причини виникнення страху темряви
По суті, дитина не боїться самої темряви в своїй кімнаті. Великі побоювання у неї викликає те, що знаходиться в приміщенні після того, як гасне світло. Її звична дитяча, наповнена іграшками, з яскравими красивими шпалерами, з приходом темряви в уяві дитини наповнюється чудовиськами і монстрами. І як правило, в цій ситуації абсолютно марно говорити малюкові, що тут нема чого боятися, або дорікати йому в чомусь. Страх в даній ситуації не має статі та віку, абсолютно нелогічний для дорослого, але абсолютно реальний, і з цим треба рахуватися.
У чому ж полягають причини, за якими малюки відчувають почуття жаху, перебуваючи в темній кімнаті? Фахівці відзначають наступні моменти:
- самотність ‒ найчастіше страх темряви мають діти, які сплять одні, причому в цьому випадку не є винятком і новонароджені малятка;
- «страшилки» ‒ якщо батьки днем постійно залякують малюка бабайками, злими чаклунами, то, ввечері ці образи цілком можуть матеріалізуватися в уяві дитини;
- фільми жахів ‒ захоплення дорослих цим кінематографічним жанром має непередбачувані наслідки, так як мозок дитини здатний зафіксувати яскраві образи з кіно, а потім відтворювати їх в самий невідповідний момент;
- багато телевізора ‒ особливо шкідливі перегляди новин, адже випадково побачений сюжет про вбивство, катастрофи та інше вельми сильно впливає на психіку маленької людини;
- конфліктні ситуації в родині, при яких присутні діти;
- зайва увага ‒ дуже часто її приділяють «вікові» батьки, які біжать до свого улюбленця з будь-якого приводу; через що вони ростуть балуваними, несамостійними, «рюмсами» в психологічному плані, які бояться не тільки темряви;
- якщо малюк живе в неповній сім'ї ‒ при цьому дуже часто початок такої фобії збігається з періодом розлучення батьків.
Вікові особливості страху темряви
Деякі фахівці вважають, що дитина боїться темряви через те, що ця фобія закладена на підсвідомому рівні. Іншими словами, вона пов'язана з природним інстинктом самозбереження. Страх може зародитися ще на стадії внутрішньоутробного розвитку ‒ в тому випадку, якщо мама під час вагітності чогось сильно злякалася, чи часто відчувала стреси. В результаті мозок плода, який має загальний кровообіг з матір'ю, запам'ятав фізичну реакцію її організму на подразник.
Страхи можуть проявлятися вже в 1,5-2 річному віці. Але найчастіше вони виникають в 3 або 4 роки. В цей час в житті діток відбуваються значні для них події. Вони починають ходити в дитячий садок, переходять жити в окрему кімнату, на прогулянці вдень можуть посваритися з товаришем та інше. Тому ввечері, після того, як їх укладають спати, і вимикають світло, вони починають прокручувати в пам'яті події минулого дня, починаючи турбуватися і боятися.
Не менш небезпечний і більш старший вік. Справа в тому, що дитяча психіка надзвичайно сприйнятлива до зовнішніх чинників, і тому в темряві в уяві у школярів і дошкільнят можуть оживати страшні образи. У цьому віці найбільшу небезпеку для таких дітей становить безконтрольний перегляд телепрограм.
Страх темряви в 5-7 років
Страх темряви у дітей дошкільного віку ‒ дуже розповсюджене явище. Зовсім недавно дитина спокійно ховалася в темній кімнаті, а тепер без світла навіть і не заходить туди, просить, щоб включили світло і проводили її за руку, або боїться засипати одна в кімнаті. Разом з тим, вона може навіть і не згадати те, що її лякає.
Всі пояснення малюка зводяться до того, що йому здається, що в кімнаті хтось є, або йому приснилися страшилки уві сні. Але при цьому сказати конкретно, що саме викликає його страхи, малюк не може.
Страх темряви в 8-10 років
Зазвичай до цього віку діти переростають свої фобії. Однак нерідкі випадки, коли дитина погано засинає або плаче вночі, або ж вбігає в сльозах та істериці в спальню до батьків, просячи у них «притулку» в їх ліжку. Причини такої поведінки можуть бути різні ‒ непрості відносини в школі з однолітками, отримана на уроці погана відмітка, несправедливе ставлення з боку вчителів. Ігнорувати проблеми дитини, залишаючи її наодинці з фобією, категорично протипоказано. Тим більше, що страхи в даний період вже є цілком усвідомленими, і школяр сам виразно може пояснити, що саме його турбує.
До чого може привести страх темряви?
Навчити дитину не боятися темряви ‒ дуже важливе для будь-якого батька завдання. При цьому потрібно бути тактовним, не вимагати від малюка «перестати боятися», і розуміти, що в даній ситуації дорослий є помічником і другом малюка, а не строгим наставником. В іншому випадку дитяча необ'єктивна фобія темряви не буде проходити по мірі становлення особистості. Більш того, вона може викликати так звані побічні ефекти у вигляді енурезу і порушень психіки.
Також страх темряви буде розвиватися з плином років, не залишаючи людину і в старшому віці, переростаючи в серйозні психічні недуги. Якість життя такої людини, яка страждає ніктофобією, досить низька. Вона відсторонена від безлічі життєвих ситуацій, і постійно відчуває дискомфорт, пов'язаний з цим. І в такому випадку дорослому вже складно впоратися з цією фобією самостійно, особливо, якщо хвороба вже переросла в психічний розлад. Тоді вже буде необхідна допомога кваліфікованого фахівця.
Що робити батькам?
Як відучити дитину боятися темряви ‒ це питання задають багато батьків, які небайдужі до успішного розвитку своїх дітей. Над цією проблемою постійно працюють психологи, пропонуючи, в разі необхідності, свою професійну допомогу. Завдяки різним методикам, можна виділити основні правила поведінки дорослих при виникненні ніктофобії у малюка:
- Спочатку спокійно поговоріть з дитиною. Створіть сприятливу доброзичливу атмосферу, щоб малюк виявив бажання поділитися з вами своїми «бідами». З'ясуйте, чого саме або кого він боїться, і чим викликані такі страхи.
- Слідкуйте за тим, які програми ваше дитя дивиться по телевізору, або на які сайти він заходить в інтернеті. Фільтруйте контент ‒ в даному випадку не повинно бути місця для кривавих сцен або сюжетів з монстрами і чудовиськами.
- Відстежуйте свою промову і розмови домашніх ‒ не потрібно проявляти агресії по відношенню до малюка ‒ навіть в ігровому форматі. Тим більше, не можна лякати його приходом Бабая, або іншого негативного персонажа, якщо дитина не буде слухатися, їсти кашу та інше.
- Запропонуйте дитині досліджувати разом з нею темну кімнату, щоб вона змогла переконатися, що там не живе ніхто сторонній, а під ліжком немає страшних чудовиськ. Увімкніть розсіяне світло, і попросіть малюка заглянути в кутки, відкрийте шафу, розберіть іграшки.
- Знайдіть «охоронця». Це може бути велика м'яка іграшка, або будь-який інший оберіг, який буде «захищати» малюка від його страхів.
- Запишіть дитину в басейн або на будь-яку секцію, яку потрібно відвідувати у вечірні години ‒ так дитина поступово зможе побороти свою фобію.
Що батькам робити не можна?
Перш за все, дорослі повинні усвідомити те, що малюка не можна залишати з його проблемою наодинці. Тим більше, не можна також залучати сторонніх, обговорюючи на людях поведінку сина чи доньки. Це однозначно призведе до втрати довіри малюка, в результаті чого він ще більше замкнеться в собі. Крім того, в процесі боротьби зі страхами вашого чада слід уникати таких моментів:
- Постійного підшучувати і висміювання поведінки дитини ‒ ні в якому разі не можна обзивати малюка боягузом, адже його страхи ‒ це не просто дитячі забаганки, а досить серйозна проблема.
- Намірів виправити ситуацію «подібним» ‒ це тільки надасть передумови для панічного настрою, і викликає справжній страх. Не замикайте дитини одну в темряві, не залишайте одну в будинку у вечірній час, і не направляйте малюка в свою кімнату при вимкненому світлі, щоб він сам перевірив там всі кути.
- Приєднання до його фобій. Наприклад, якщо дитина каже, що в його шафі живе страшний крокодил, не потрібно підігравати йому, стверджуючи, що вночі він його з'їсть, якщо малюк буде себе погано вести. Така поведінка дорослих може призвести до непередбачуваних наслідків.
Коли звертатися до фахівців?
Страх темряви ‒ неминучий етап дорослішання. Цю фобію переживають практично всі діти, і тільки від тактики поведінки дорослих залежить сприятливий результат. Якщо дитина боїться темної кімнати ‒ це не означає, що вона вередує. При цьому батьки повинні розуміти, що і повний ігнор проблеми, і гіперопіка в цій ситуації абсолютно недоречні. Дуже часто це є свідченням того, що у вашій родині складний психологічний клімат, або малюк має якісь приховані проблеми. Тому в деяких випадках може знадобитися допомога досвідченого професіонала. Як правило, звернення до психолога рекомендовано в таких ситуаціях:
- Якщо дитині вже виповнилося 10 років, а вона як і раніше не лягає спати без світла. Діти в цьому віці вже чудово розуміють, де правда, а де вигадка, і тому твердження про чудовиськ під ліжком повинні викликати побоювання з боку батьків.
- Якщо нічна фобія супроводжується істериками, криками, а також якщо дитина висловлюється про страх смерті.
- Присутність панічних атак ‒ малюк нерівно дихає, втрачає свідомість, відчуває слабкість в м'язах кінцівок та інше.
Якщо вчасно звернутися до фахівця, то можна уникнути безліч проблем в подальшому. Для дитини буде обрана індивідуальна система терапії. Як правило, вона проводиться спільно з методами психотерапії. При необхідності можуть бути призначені і деякі препарати. Спільна робота психолога і батьків, скрупульозне і своєчасне виконання всіх рекомендацій гарантує якісні результати терапії і повне позбавлення від ніктофобії.
